Позакласна робота

Інформаційна лінійка,

присвячена Дню української писемності

    Дата проведення 7.11.2014

«МИНУЩЕ ВСЕ, ЛИШ СЛОВО НЕ МИНЕ»

Звучить пісня «Господи, помилуй нас». На лінійку виходять хлопчик і дівчинка. У руках запалені свічки. Читають «Молитву до мови» Катерини Мотрич.

Дівчинка. Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з Дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Хлопчик. Мово! Велична молитва наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія! Мово, що стояла на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не пускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, ганьби. Тож висвячувала душі козацького народу спасенними молитвами і небесним вогнем очищення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся нарід той. І множила край веселий, святоруський, люд, хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності й Божого знамення. 

                           Відходять. Виходять ведучі.

Ведуча. Доброго дня, шановні друзі! 9 листопада в нашій країні святкується День української писемності.

Зараз кожному із нас важко уявити своє життя без літератури, цього безцінного джерела мудрості. Але були часи, коли Кмївська Русь не мала власного алфавіту і була змушена користуватися іншими мовами. Сьогодні ми спробуємо пригадати, коли і хто створили слов’янську азбуку, хто з відомих письменників створив класичні зразки української писемності.

Перегляд відеоролика «Перші абетки»

Ведучий.Говорячи про розвиток української писемності, слід згадати, що розвиток української літератури відбувався за рахунок надбань слов’янської писемності. Саме тому слід обов’язково згадати про діяльністю засновників слов’янської азбуки – братів Кирила та Мефодія.

Ведуча. До історії культури і релігії Кирило і Мефодій увійшли як церковні діячі. Вони народилися і виросли в Македонії. Старший брат Мефодій понад 9 років був воєводою, потім став монахом. Брати здійснювали подвижницькі місії, відстоювали та пропагували християнство.

Ведучий. Кирило з юнацьких років виявив значні розумові здібності, засвоїв ряд наук. Візантійський імператор Михайло послав братів у Моравію для просвітительської місії. Там, як і в інших князівствах, богослужіння велося незрозумілою латиною. Це й спонукало Кирила до створення 863 року слов’янської азбуки, що мала 38 букв.

Ведуча. Кирилиця – слов’янська азбука, за іменем її творця вживалася протягом сотень років, є основою сучасної азбуки всіх слов’янських народів. Нею написані «Повість минулих літ», «Слово о полку Ігоревім» та інші твори Київської Русі. Імена Кирила і  Мефодія навічно записані в історію слов’янських народів.

Ведучий. Науковці, досліджуючи час виникнення писемності у різних країнах, переконалися, що чим раніше виникла писемність, тим більш високого рівня розвитку досягла ця країна.

Гадаємо, що всі знають ім’я князя Ярослава Мудрого. Важко переоцінити його внесок у становлення Київської Русі, бо саме князь Ярослав Мудрий підвищив рівень освіти серед простого люду, створив перший збірник законів Київської Русі, зібрав безцінну бібліотеку. А розвиток країни тісно пов’язаний із розвитком книго писання. Завдяки появі літописів, ми можемо дізнатися про славне минуле нашого народу, відтворити історичну реальність.

Ведуча. Як ви розумієте, не можна говорити про День української писемності, не згадавши відомі літературні пам’ятки: «Велесову книгу», «Ізборник Святослава», «Повість минулих літ», «Київські літописи» та інше. Хіба можна уявити сучасну літературу без безцінних творів Григорія Сковороди та Івана Вишенського, без «Енеїди» Котляревського та поем Тараса Шевченка, без волелюбних віршів Лесі Українки та патріотичних творів Івана Франка.

Виступ учнів

Наша мова                               Мова кожного народу

Мова наша, мова                     неповторна і – своя;

Мова кольорова,                     в ній гримлять громи в негоду,     

В ній гроза травнева               в тиші трелі -  солов’я.

Й тиша вечорова.                    На своїй природній мові

Мова наша, мова –                  і потоки гомонять;

Літ минулих повість, зелен-клени у діброві

Вічно юна мудрість,               по-кленовому шумлять.

Сива наша совість.                  Солов’їну, барвінкову,

Я без тебе, мово,                      колосисту – на віки -

Без зерна полова,                     українську рідну мову

Соняшник без сонця,              в дар мені дали батьки.

Без птахів діброва.                  Берегти її, плекати

Як вогонь у серці,                   буду всюди й повсякчас, -

Я несу в майбутнє                   бо єдина – так, як мати, -

Невгасиму мову,                     мова в кожного із нас!

Слово незабутнє. 

Ведучий. Мова народу – найміцніший зв’язок поколінь. Коли зникає мова – зникає і народ. З перших кроків життя ми починаємо говорити, вчитися, пізнаємо нове. І все це можливо, лише завдяки нашій рідній мові.

Ведуча. Із сивої давнини, від Кирила та Мефодія та Нестора Літописця впродовж багатьох століть розвивалася і розросталася наша мова. Ми пишаємося іменами наших письменників, які своєю творчістю виборювали право на існування нашої української мови.

Ведучий. Шлях розвитку нашої мови – це тернистий шлях боротьби. Дуже багато жорстоких заборон пережила наша мова, але мужньо витримала всі знущання та заборони. 

Виступ учнів

О, мово рідна!

Ти все стерпіла і ожила,

Тебе топтала нечість «рідна»,

На посміховисько вела.

Тебе міняли щогодини,

На мак, на джинси, самогон,

А ти стояла, мов калина,

Біля поламаних церков…

Неначе Фенікс, воскресала.

І знов знімалася у вись.

І дітям все своїм прощала,

Які від тебе відреклись…

Ведуча. Легенда про мову.

Народам долі Бог давав:

Комусь орать, комусь вбивати,

Комусь чекати на жнива,

Комусь пророків розпинати.

І залишилася одна –

Витка печальна в Бога доля:

Незламний дух, жива струна,

Багато сліз і мало волі.

Тоді замислився Творець…

Дніпро вбирався в барви сонця.

Почувся легіт двох крилець

Людей малого охоронця.

Найменший ангел, ще дитя,

З надій зітканий і з любові,

Просив святого співчуття

Для тих, хто води п’є Дніпрові.

«Ох скільки крові, скільки мук!

Ох, скільки болю і обуди!»

І плакав ангел в лоні лук

Над тим, що з милим краєм буде.

«Не плач, синочок, всім в житті

Свій хрест нести, щоб щось збагнути,

За твої сльози золоті

Я дам їм те, що рве всі пута».

І втер з лиця тих сльоз кришталь.

Все проникаючий і щирий,

Улюбленця свого печаль

Перетворив у краплі миру.

Міць блискавки і легіт хмар,

Красу барвисту, веселкову,

Мелодій чари, світла, жар

І холод леза вклав у мову,

В долоні ангела поклав,

Благословивши на дорогу,

І до людей його послав

Господь, тамуючи тривогу.

Себе на смерть прирікши, він.

Надію з серцем вийняв разом –

Натхненну й чисту, ніби дзвін,

І людям дав, твердіш алмазів.

«Моя прекрасна і проста,

Моя стражденна Україна!..»

Могутнє слово вклав в уста

Новонародженого сина.

Розтанув ангел. Вже віки

Те слово нашу долю гріє,

І шлях наш не такий гіркий,

Доки жива його надія.

Ведучий. Від часів царизму наша мова витримала 48 заборон! Подібного не знає історія жодної мови, жодної держави. Але рідна мова – вистояла! Тепер вона – державна мова, а Україна та її культура святкують сьогодні своє відродження.

Ведуча. Ми сподіваємося, що ви не забудете вислів Кирила, який сказав: «Душа, що не знає літер, то – мертва душа!» перифразуючи його думку, хочемо вам побажати, щоб ви ніколи не забували про безцінний скарб, джерело вікової мудрості. Про вірних помічників у вирішенні багатьох проблем, про книгу та рідну мову. Не забувайте про них у часи негоди чи щастя – і вони завжди допоможуть вам!

  

Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку,
м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути
зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності,
слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній
трійці, що єси Ти і Бог – Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на
чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа
виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби! І висвячувала душі
козацького роду спасенними молитвами й небесним вогнем очищення, святими водами
Божого річища, щоб не змалів і не перевівся народ той. І множила край веселий,
святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала
душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого
знамення.

Мово моя! Звонкова кринице на середохресній дорозі
нашої долі. Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. То ж
зцілювала ти втомлених духом, давала силу, здоров'я, довгий вік і навіть
безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали ті, що
молилися на дароване Тобою Слово. Бо "Споконвіку було Слово. І Слово було
у Бога. І Слово було Бог".

Мово наша! Пречиста незаймана Діво! Яничарами в
степах впіймана, на курному шляху зґвалтована, в дикий кривавий ясир погнана,
на продажній толоці розтоптана, в рабство за безцінь на тому торжищі продана!

Мово наша! Передчасно постаріла, змаліла, на
хресті мук розіп'ята, на палю посаджена, за ребро на гак повішана
дітьми-покручами. Стражденице, великомученице, Матір-Божа наша, в сибіри й на
колими погнана, в соловецьких ямах згноєна, за моря й океани розвіяна,
голодомором викошена, лютим чоботом розтоптана, стонадцять раз розстріляна,
Чорнобильською смертю засіяна.

Мово наша! Убога прочанко з простягнутою рукою!
Осквернена й знеславлена рідними дітьми! Твоїм сім'ям немудрим, що вродило не з
тих полів, де квітують гречки, мовби зійшли на землю ангели, де половіють жита,
як Божий лик, і сяє небо, як Божий престол.

А із того зловісного валуєвського тирловища, де
густо родить чортополох звиродніння, осот безпам'ятства, блекота запроданства,
кукіль здрібнілого мислення, будяки бездуховності, чорнобиль рабської покори,
прибиті сірою курявою повільної смерті, вичахання. На межі того здичавілого
поля вже стоїть вічний плуг, і вічний плугар Час чекає Божого знаку: зачати
переорювати той бур'ян, чи, може, станеться диво...


Прости ж їх, рідна! Прости гріхи їхні вільні й
невільні! Прости той чорнобильський плід і те дике зілля, що густо вродило на
нашому трагічному лану. І прости цю велестражденну землю, на якій диявол
справив моторошне весілля, де здичавілі й сп'янілі від крові ангели його все
котять і котять мутні тумани на Великі Луги, поки його лукаві слуги косять і
косять наші молоді трави...

Караючий Третій Ангел, що протрубив у ніч із 25 на
26 квітня за дев'ять днів до воскресіння Спасителя, що висвятив цю землю і люд
її много-грішний, покарай за Тебе, Матір нашу скорботну.


Прости ж їх, змалілих, здрібнілих, перероджених,
звироднілих нащадків козацького роду, які повірили лукавим корчмарям і
ненажерливим косарям, що Ти не древня, що Ти не мудра, не велична, не
прекрасна, не свята, не вічна єси. Перероджений плід із дерева роду нашого
впаде в чорнобильську землю значно раніше, ніж Ти.

Стаю перед Тобою на коліна і за всіх благаю:
прости нас, грішних, і повернися до нашої хати, звідки Тебе було вигнано,
вернися до краю, де "чорніше чорної землі блукають люди". То
чорнобильські лика Чорнобильської України, покарані Всевишнім за безпам'ятство.

Я ж Тебе викликаю із нетрів, із боліт, із забуття,
я ж висвячую Тебе святою водою і священним вогнем я ж самоспалюючою любов'ю
своєю відганяю від Тебе злих духів, молюся за Тебе і на Тебе, скроплюю живою
водою воскресіння, виціловую лик Твій скорботний, Матір Божа, Мово мого народу!

Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй
віщим і вічним Словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від
мороку і освяти святоруську землю. Русь – Україну возвелич! Порятуй народ її на
віки!

 Молитва до мови

Катерина Мотрич

Мова українська! Свята праматінка мого народу! Від Слова Божого, славних пращурів, неба і землі, вогню і води, спеки і дощу, грому і блискавки, сонця і місяця, хмар і зорi, хлібних ланів, квітучих садів, співу пташок, тиші і вітру народжена.

Мова рідна! Мудра Берегиня, що не даєш згаснути земнiй славi народу нашого, дбаєш про нього, згуртовуєш його, тримаєш на неосяжній висоті небесного олiмпу волелюбностi i гордостi духу.

Мова! Одвiчна суть наша у своїй неподiльнiй трiйцi, бо єси Любов, Вiра i Надiя! Ти стоїш на чатах вiвтаря духовного храму i не впускаєш злих духiв виродження, скверноти та ганьби, висвячуєш нарід спасенними молитвами, вогнем очищення та святими водами, щоб не змалiв i не перевiвся рiд наш прадавній. Ти множиш цей люд веселий i щирий, святоруський, багатий талантами та невмирущими скарбами традицій і пiсень, наповнюєш душi Божественним сяйвом сонячно-небесним, бо то є кольори життя i вищого знамення.

Мова наша! Життєдайна криниця на неосяжнiй дорозi людської долi! Твої джерела б’ють з правiчних глибин матiнки-землi, тому й вогненна така. Купаються в тобi нiчнi зорi, тому й чарiвна така. Кохаються в тобi вуста матерi, тому й ласкава така. Зцiлюєш Ти втомлених духом, даєш силу й наснагу, здоров’я та довгий вiк, даруєш безсмертя тим, хто живе Тобою, вдихає Тебе, молиться Словом Твоїм.

Мова наша! Пресвятая й незаймана Дiва! Ординцями по степах гнана, на курних шляхах переймана, ворогами нищена, запроданцями зваблена, невігласами спотворена, у рідному домі ув’язнена, на відкуп віддана, чужою вірою спаплюжена, у рабствi упокорена.

Мова наша! Недоросла зрiлостi, у муках виснажена, жебрачкою залишена, передчасно змарнiла, онуками-покручами зневажена. Стражденниця, великомучениця, Мати рідна, до Сибiру й на Колиму заслана, у Соловецьких ямах гноєна, за моря й океани розвiяна, голодомором викошена, лютим чоботом розчавлена, стонадцять разів розстрiляна, чорнобильським порохом припорошена.

Мова наша! Самотня калина зi зламаним гiллям i всихаючим корiнням, знеславлена твоїм сiм’ям вироднiлим, що вродило не в квiтучих садах, де янголи вiтають, а у валуївськім тирловищі, де густо родить чортополох забвення, осот безпам’ятства, блекота байдужості, кукiль дрiбномислення, будяк бездуховностi, глод рабської покори, прибиті отруйним порохом повiльного вимирання та смертi. Настав же, Боже, золотi плуги Часу i дай силу Плугатарям твоїм переорати той бур’ян.

Пробач нам, Мова! Пробач грiхи нашi вiльнi й невiльнi, великi й малi, пробач той звабний плiд та отруйне зiлля, що увiйшли у нашу кров та плоть і густо вродили, на горе нащадкам. Захисти i онови цю велестраждальну землю, на якiй диявол правив свій бенкет, де здичавiлi й сп’янiлi янголи забули Бога свого та святі закони. Пробач нам, звироднiлим нащадкам великого козацького роду, що увiрили лукавим пророкам землi чужої, зрадивши своїх власних.

Повернися, єдина, до нас, до кожної оселi та родини, де б ми не були. Викликаємо Тебе з нетрiв забуття, віруємо в силу Твою, освячуємо щирістю душ та вогнями сердець, вiдданою любов’ю синiв i доньок, цiлуємо лик Твiй святий i скорботний, Панно наша, Берегине, Мова українська!

Почуй! Воскресни! Возродись! Заквiтни вiчно живим i молодим народним Словом. Поверни нам пам’ять свого роду, дай віру й натхнення, впевненість в собі, освіти морок наших душ, відведи спокусу та очисти від скверни цю древню святоруську землю, Русь-Україну, возвелич і порятуй на вiки вiкiв. Амiнь!

Опрацював Юрко Стрєлкова-Серга

Молитва

до  мови

(За  Катериною  Мотрич)

       Мова  моя  українська! Пресвятая  Богородиця мого  народу! Від  наших  пращурів, чорнозему,  любистку,  м’яти,  рясту,  євшан-зілля,  роси,  дніпровської  води,  від  зорі  і місяця  народжена.

     Мова  рідна! Мудра  Берегиня, що  не  даєш  згаснути  земній  славі  народу  нашого та  тримаєш  його  на  небесному  олімпі волелюбності  і  гордості  духу.

     Мова! Одвічна  суть  наша  у  своїй  неподільній  трійці,  бо  єси Бог  Любов, Бог  Віра  і Бог  Надія!  Ти  стоїш  на  чатах  вівтаря  духовного  храму  і  не  вмер  і  не  перевівся рід  наш  прадавній. Ти  множиш  цей  люд  веселий  і  щирий,  свято руський, хрещений талантами  та  невмирущим  скарбом  традицій  і  пісень, наповнюєш  душі Божественним  сяйвом  сонячно – блакитним  бо  то  є  кольори  життя і  вищого знамена.

      Мова  наша! Життєдайна  криниця  на  неосяжній  дорозі  людської  долі! Твої джерела  б’ють з  правічних  глибин  матінки – землі,  тому  й  вогненна  така. Купаються  в  тобі  нічні  зорі,  тому  й  чарівна  така, кохаються  в  тобі вуста  матері, тому  й  ласкава  така. Зцілюєш  ти  втомлених  духом,  даєш  наснагу,  здоров'я  та довгий  вік,  даруєш  безсмертя  тим, хто  живе Тобою  і  вдихає  Тебе,  молиться словом  Твоїм.

     Мова  наша! Пресвятая  й  незаймана  діва! Яничарами  по  степах гнана,  на  курних шляхах переймана,  чужинцями  нищена,  у  рідному  домі  ув’язнена,  на  відкуп  віддана, ідолами  потоптана,  у  рабстві  упокорена.

     Мова  наша! Недоросла  зрілості,  передчасно  змарніла,  у  муках  виснажена, нищенкою  вбрана, онуками – покручами зневажена. Стражденниця,  великомучениця, матір Божа  наша, до  Сибіру  й  на  Колиму заслана, у  Соловецьких  ямах  гноєна, стонадцять  раз  розстріляна, чорнобильським  порохом  припорошена.

    Мова  наша! Убога  прочанка  з  простертою  рукою.  Осквернена  й    знесилена твоїм  сім’ям  звироднілим.  Що  вродило  не  з  квітучих  полів,  де янгелом  вітають,  а з  валуєвського  тирловища,  де  густо  родить  чортополох  забвіння, ,осот безпам’ятства,  блекота  запроданства, кукіль дрібно мислення,  будяк  бездуховності, глод  рабської  покори, прибиті  отрутним  порохом повільного  вичахання  та  смерті. Настав  же,  Боже, золоті  плуги  Часу  і  дай  силу Плугатарям  твоїм  переорати  той бур’ян.

    Прости  нас, Мова! Прости  гріхи  наші  вільні  і  невільні,  великі  й  малі,  прости  той звабний  плід  та  отруйне  зілля, що  увійшли  в  нашу  кров та  плоть  і  густо вродили.  На  горе  нащадкам. Прости  і  онови  цю  велико страждальну  землю,  на  якій диявол  правив  свій  бенкет.  Де  здичавілі  й  сп’янілі  янголи  забули  Бога  свого  та Святі  закони. Прости  нас, звироднілих  нащадків  великого  козацького  роду,  що увірили  лукавим  пророкам землі чужої,  зрадивши  самих  себе.

     Повернися, Рідна,  до  всіх  нас, до  кожної  оселі  та  родини.  Де  б  ми  не  були. Закликаємо  тебе  із  нетрів  забуття,  висвячуємо  святою  водою і  вогнем  лампад, відданою  любов’ю  синів  і  доньок, цілуємо  лик  твій  святий і  скорботний,  матір Божа, Берегине, Мова  українська!

   Прости! Воскресни! Розродись !Заквітни  вічно  живим  і  молодим  народним  словом. Освіти  нас  від  душевного  мороку  та  очисти  цю  древню  свято руську  землю, Русь – Україну, возвелич  і  порятуй  на  віки – віків. Амінь!

*********************************************************************************

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПОЗАКЛАСНОГО

ЗАХОДУ З ВИКОРИСТАННЯМ

ІНТЕРАКТИВНОЇ МЕТОДИКИ

Тема виховної години: "Що таке краса і для чо­го вона потрібна".

1. Організація заняття.

Розташувати стільці по колу. Учні і вчитель сіда­ють у такому порядку:

Оголошення теми заняття.

Очікувані результати.

Для реалізації цього завдання використовується інтерактивна модель "Мікрофон" та "Незакінчене ре­чення" (Запропонуйте дітям якийсь предмет: ручку, олівець, лінійку, який виконуватиме роль уявного мікрофона). Надаємо учням можливість висловитись у такій формі: "Від сьогоднішньої виховної години "Що таке краса і для чого вона потрібна" я очікую ...". Всі учні класу по черзі висловлюють думки, переда­ючи один одному уявний або іграшковий мікрофон, наприклад:

зрозуміти поняття "краса";

з'ясувати для себе, що таке красиве і некрасиве;

навчитися розрізняти зовнішню і внутрішню красу людини;

навчитися помічати в людях і в собі красу;

навчитися цінувати красу;

бачити красу довкола себе;

виробити в собі вміння бути красивою;

зрозуміти, для чого потрібна краса. (Очікувані результати фіксуються на дошці або на

великому аркуші паперу, для запису яких слід вико­ристати маркери різних кольорів).

4. Об'єднання учнів у групи.

Наступним етапом проведення виховної години є об'єднання учнів у групи (4—5 осіб), запропонувавши їм назватися за допомогою таких понять: пори року (осінь, зима, весна, літо), або нотного ряду (до, ре, мі, фа), чи за днями тижня (понеділок, вівторок, се­реда, четвер, п'ятниця, субота), залежно від кількості учнів у класі. Таким чином утворюються, наприклад, групи "До", "Ре", "Мі", "Фа" тощо.

5. Робота з текстом казки "Краса душі" .
Кожна   група   отримує   текст   казки   з   книги М.О.Андріанова "Філософія для дітей (у казках і оповіданнях)".

Краса душі

Сумно було Квіточці стояти цілий день на одній ніжці посеред клумби біля будинку. Але якогось дня на неї сів зовсім незнайомий Метелик.

Він, напевно, прилетів із далекої країни, бо таких краси­вих крилець Квітка ще ніколи не бачила. Метелик теж замилувався пишною Квіткою, і, поки він відпочивав, вона по­скаржилася, як часто їй буває самотньо. І тоді Метелик пожалів самотню Квіточку. Він вирішив не летіти далі, а оселитися поблизу, щоб прилітати щодня до Квіточки і роз­повідати їй цікаві історії про ті місця, де він побував.

Тепер Метелик щоранку і щовечора прилітав до Квітки з новинами, а вона, розкривши пелюстки, радісно зустріча­ла свого друга. Одного разу, коли Метелика не було поряд, до Квітки підійшов хлопчик і хотів її зірвати. Квітка зляка­лася і почала благати не зривати її. Натомість запропонува­ла хлопчикові піймати свого красивого друга. Хлопчик по­годився і пішов додому по сачок. Повернувшись, він сховався і став чатувати Метелика. Незабаром той з'явився у небі. Він кудись поспішав і пролетів повз Квітку. Вона ши­роко розкрила свої пелюстки і почала кликати Метелика:

—  Метелику, скоріше лети до мене, я на тебе давно че­каю, маю щось тобі сказати.

Той радісно підлетів до Квітки і... потрапив у сачок. Він хотів вибратися: бився крильцями, шукав шпаринку, та дар­ма. Раптом йому вдалося вирватися з полону. Метелик злетів і вже згори побачив, що від удару сачка Квітка зла­малася і лежала серед трави.

Хлопчик пішов, а Метелик ще довго сидів поряд зі своєю зламаною подругою і гірко плакав та промовляв:

Це я винен, це через мене тебе зламали, пробач мені,
Квіточко.

     Пропонуються такі завдання для роботи в групах:

Прочитайте текст.

Обговоріть казку, відповідаючи на запитання:

Хто з героїв казки був красивий серцем і душею?

Як Квіточка поставилася до Метелика?

Можливо, хтось із групи вважає, що Квітка вчинила порядно, адже вона рятувала своє життя? Якщо так, то доведіть свою думку.

Вам сподобався хлопчик і чому? Якщо ні, то доведіть.

5. Що, на вашу думку, важливіше — краса зовнішня чи внутрішня?

Зробіть висновок і підготуйтеся до презентації спільної думки, якої ви дійшли у процесі роботи в групі.

Оберіть у групі доповідача, який зуміє відстояти думку групи.

6. Презентація думок.

Виступи представників груп (доповідачів).

Підбиття загального підсумку роботи над текс­том казки.

7. Інтерактивна модель "Акваріум".
Продовжуємо роботу за технологією "Акваріум".

Кожна група, сідаючи у так званий акваріум, отримує запитання, яке необхідно обговорити вголос, висло­вити свої міркування, дійти спільної думки та зроби­ти висновок. Запитання мають бути однакової склад­ності. Всі інші групи в цей час уважно слухають обговорення, спостерігають за учасниками, які пере­бувають в "Акваріумі", але не втручаються у процес обговорення, тобто ніби знаходяться за склом.

Наприклад, група "Фа" отримала запитання: "Як ви розумієте, що таке красиве, а що таке потворне? Наведіть приклади красивого і потворного".

Після обговорення групою цього запитання вчи­телеві доцільно запитати у спостерігачів:

Як працювала група?

Хто, на ваш погляд, був найактивніший?

Хто в групі зайняв роль спостерігача?

Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?

До чого із почутого необхідно дослухатися? Аналогічно в такій самій послідовності по черзі

залучаються до роботи всі інші групи:

група "До" отримує запитання: "Чому без краси жити погано? Наведіть приклади".

Група "Ре": "Чи робить краса людину кращою? Наведіть приклади з життя".

Група "Мі": "Чи існує краса в навколишньому се­редовищі? Наведіть приклади".

8. Робота в групах.

Після проведення роботи за технологією "Ак­варіум" учні продовжують працювати в групах таким чином:

Учитель роздає групам додаткову текстову інфор­мацію, ознайомившись з якою учні мають поповни­ти знання, набуті під час спільної роботи: обговорень проблеми, висловлювання своїх думок, презентації висновків. А саме, інформацію про те, що таке кра­са і для чого вона потрібна.

Краса — це те, що приємно і подобається всім людям без винятку, тобто все те добре і прекрасне, що оточує людину і викликає в неї радість. Але, крім краси, у світі існує некрасиве і потворне.

Порівняйте красиве і потворне.

Сніг і бруд, прекрасну картину і безладні карлюч­ки, чудову музику й дратівливий скрип дверей чи гур­котіння трактора, легкий танок і оглушливий тупіт.

Без краси жити дуже важко.

Уявіть, чи добре було б жити без краси, якби все красиве раптом зникло, а навколо вас залишилося одне потворне, огидне, брудне ?

Краса робить людину кращою. Від краси всім стає радісно на душі, людина стає добрішою і теж хоче зробити в житті щось красиве.

Людина може створювати навколо себе і красиве, і потворне.

Одна людина намагається говорити гарні і добрі слова, а іншій подобається грубіянити, лаятися, дражнитися. Одна намагається намалювати красивий малюнок, а інша навмисно бруднить папір карлюч­ками. Одна з радістю ліпить снігову бабу, щоб було весело і красиво, а інша її зумисне руйнує...

Вміння бачити красу в довкіллі.

У кожної людини в душі прихована любов до кра­си. Коли людина думає про красу і захоплюється нею, ця любов зростає.

Красиве не дружить з потворним.

Якщо вам скажуть десять лагідних, приємних і добрих слів, а потім одне погане, то вам стане не­приємно. Задоволення від приємної музики може зникнути через сторонній шум, пляма псує красиву картину. Добру, дружелюбну людину може зробити некрасивою і неприємною жадоба.

Краса і добро — єдині. Добро в людині завжди кра­сиве.

Завдання для роботи в групах із текстовою інфор­мацією.

Уважно прочитайте інформацію.

Обміняйтеся думками з приводу прочитаного.

З прочитаного оберіть гасло для своєї групи та запишіть його на аркуші паперу.

Поміркуйте, як іншими словами можна назва­ти тему сьогоднішньої виховної години ?

Представник від кожної групи прикріплює обра­не гасло на дошці й доповідач називає запропонова­ну групою змінену назву теми виховної години.

9. Рефлексія.

Важливим моментом завершення виховної години з використанням інтерактивних технологій є прове­дення рефлексії (здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із суспільно значущими цінностями, а також діями та вчинками інших людей):

З якою темою ми ознайомилися на виховній годині?

Чи досягай очікуваних результатів ви особисто, клас зокрема? (Звертаємо увагу дітей на очікувані ре­зультати, записані на дошці чи на аркуші паперу, і порівнюємо їх з підсумковими).

Чого ви навчилися на виховній годині?

Гра-конкурс

"КРИШТАЛЬ МОЄЇ МОВИ ДОРОГОЇ"

Мета:  розширити знання учнів про українську мову , її  досконалість, вагомість, красу, значення та роль у суспільстві, спонукати учнів наполегливо вивчати її;

розвивати виразне читання віршів та гуморесок , вміння інсценізувати уривки із творів відомих українських письменників; виховувати почуття патріотизму.

Хід заходу

Вступне слово: Наш захід незвичайний. Це слово про слово, а конкретно про слово української мови.

Багато є на світі таємниць, і одна з найбільших - мова. Українська мова! Ти з гомону полів, лісів і морів, переткана калиною   й барвінком, від зорі і місяця народжена. Завжди і скрізь наш учитель - мова. У ній неосяжна душа народу, його щирість і щедрість, радості і печалі, труд і безсмертя .

Зараз ми зіграємо в гру «Кришталь моєї мови дорогої». Як і в кожній грі в ній будуть переможці. Звичайно, жага перемогти - гарна риса сучасної молоді, але б мені дуже хотілося, щоб сьогодні у вас розпалилася інша жага - жага кришталевого, соковитого, барвистого слова.

За звання кращих знавців мови змагатимуться дві команди. А оцінювати їх буде шановне журі у складі...

Наша гра складається з кількох конкурсів, але спочатку прошу команди представитися (Вихід команд).

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну.

Красу її вічно живу і нову

І мову її солов'їну.

Конкурс 1: «Наша мова солов'їна». (Робота у групах)

Завдання: назвати якомога більше українських приказок та прислів'їв (Обдумування 3-5 хвилин).

Конкурс 2: «Уявний мікрофон».

Завдання: дати відповідь на запитання: «Що притаманне нашій українській мові?»

Конкурс 3: «Доповніть речення»

Завдання: доповнити речення: «Я люблю українську мову...».

Конкурс 4: «Навчаючись - учись» .

Завдання: повністю відтворити отриману інформацію (Роздаю учням матеріал тексту, розділеного на п'ять частин. Кожен член групи вивчає свою частину матеріалу, а потім навчає інших. У результаті цієї роботи кожен з учнів повинен знати весь матеріал і вміти відтворити його).

Україна - золота чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народилися й живуть, до своєї рідної мови.

Конкурс 5: «Літературний». (З підготовкою)

Завдання: виразно прочитати вірш про Україну чи українську мову. (Можна власні вірші).

Конкурс 6: «Відповіді - запитання».

Завдання: після прослуховування тексту скласти декілька запитань команді-суперниці.

«На перший погляд, українська мова посіла на планеті належне їй місце в нашому суспільно-громадському житті. Нею говорять диктори радіо і телебачення. Нею друкують підручники, викладають у школах та вищих навчальних закладах, її використовують у діловодстві. Проте при такому благополуччі залишається одна суттєва проблема: українською мовою рідко розмовляють у повсякденному житті. Проблема, справді, серйозна, бо за висловом класика, мова вмирає не тоді, коли її не знають, а тоді, коли нею не розмовляють».

А тепер дайте відповідь на моє запитання: «Які ж причини такого»парадного» володіння рідною мовою?»

Знати історію рідної сторони і рідної мови, побут, звичаї, людські вади нам допомагають твори визначних українських класиків і самобутня творчість нашого народу: мелодійні пісні, народні українські танці, гумор.

Як ви зрозуміли, настав час домашнього завдання. Вам потрібно було підготувати інсценізацію уривку із твору українського класика та прочитати гумореску.

(Команди по черзі демонструють своє домашнє завдання.)

Слово надається журі.

Наша зустріч підходить до кінця, і хочеться вірити, що вона не пройшла повз вас і не залишила ваші серця байдужими. Сьогодні всі учасники продемонстрували і свої знання, і зацікавленість проблемами культури української мови, і щире бажання долучитися до примноження її багатств.

Усі були активними, красномовними, артистичними, впевненими і природними. Будьте такими завжди. І пам'ятайте, що найяскравіше, найвільніше, найколоритніше можна висловити лише рідною мовою.

Сповнений по вінця

Келих кришталевий

Щедрий дар природи

Запашний напій -

Мово українська,

Лагідна й сталева,

З подихом свободи,

З полум'ям надій.

(Усі учасники виконують пісню про Україну)